Російські засоби ведення радіоелектронної війни в Україні: на межі реальності

З початком війни на Донбасі (квітень 2014 року) Україна стала однією з основних цілей інформаційного й радіоелектронного нападу, інформаційно-психологічних операцій та кібератак з боку Ро

сії. За останні три роки Україна зазнала більше 7 тисяч кібератак. Український експерт з питань інформаційної безпеки Сергій Радкевич нещодавно заявив, що “держава знаходиться у стані інформаційної війни з Росією”, інформаційні дії РФ становлять велику загрозу національній безпеці України.

Більше того, бойові зіткнення на Донбасі ще раз продемонстрували, що російські військові стратеги та експерти вважають, що радіоелектронна боротьба (РЕБ) є основою “війни майбутнього”. Згідно із західними джерелами з грудня 2015 року, Росія почала діяти більш рішучо, з метою “досягнення кінетичного ефекту шляхом нанесення жорстких ударів по об’єктах стратегічного значення”.

Ці дії полягають, зокрема, у нанесенні шкоди/руйнуванню систем командування та управління шляхом блокування радіо комунікацій, перешкоджання роботи радарних систем та приглушування GPS сигналів. Проте однією з основних перепон став брак реальних доказів та фактичних даних стосовно використання росіянами інструментів, приладів та інших засобів ведення радіоелектронної війни проти України.

Але завдяки незалежним розслідуванням, які проводилися українськими активістами та кіберекспертами, наразі ми можемо говорити про участь РФ в радіоелектронній війні проти України як про беззаперечний факт. А інформація, надана українцями, пояснює багато неоднозначних моментів стосовно ведення Росією радіоелектронної війни на Донбасі.

Наразі можемо виокремити 6 основних технічних засобів, за допомогою яких Російська Федерація веде радіоелектронну боротьбу протягом 2014-2017 років (Informnapalm.org, 2 травня 2016 р.). Зокрема, це передатчик перешкод абонентським терміналам стільникової мережі РБ-341В «Леер-3», комплекс радіоелектронної боротьби РБ-301Б «Борисоглебск-2», автоматизована станція постановки перешкод Р-330Ж «Житель», радіомоніторингова станція R-381T2 UHF та портативна станція наземної розвідки ПСНР-8 "Кредо-М1".

У той же час, українські спеціалісти (Громадська ініціатива “АРМІЯ SOS”) перехоплювали сигнали з “найсучасніших станцій РЕБ Повітряних сил РФ”, розташованих у Криму (мис Тарханкут) (Informnapalm.org, 11 квітня).

Можемо зробити висновок: навіть якщо російські можливості в області РЕБ значно збільшились з 2014 року, проте вони все ще вразливі. Останні події в Сирії і той факт, що Україні вдалося перехопити російські сигнали в Криму свідчать, що фактична потужність російських систем РЕБ є нижче, ніж часто зображується на Заході.

Source:

https://jamestown.org/program/russian-electronic-warfare-ukraine-real-imaginable/